Женщины, как дети, любят говорить “нет”. Мужчины, как дети, принимают это всерьез.

в такому стилі тепер оформлений парк на кудрявському узвозі

церква у мамаєвій слободі. всередині просто шикарні ікони. є навіть богородиця з українським вінком, стрічками та кораловим намистом (намисто, до речі, справжнісіньке! прикріплене поверх малюнка)

на відкритті мамаєвої слободи 9-го липня 2009-го року люди були вбрані у вишиванки

кінні козаки, показували іноді майже циркові трюки (наприклад, один козак скакав одразу на двох конях)

а ще козаки варили куліш

вид на центральну площу. народу було не мало, але не натовп

ну а це просто шикарно, фотографу там просто рай! я відірватися від цього місця не могла, поки не відзняла усі ракурси. цей – один із найвдаліших

продавали рибну юшку з горілкою. горілка в самій юшці... що за рецепт?? )))) а у ставку поруч була купа риби!! її годували хлібом (!!) і видовище було унікальне

народний хор співав пісень перехожим

у коваля

на площі стріляли гармати

можна було покататися на бричках

а можна було подивитися на кінноту

можна було добряче скупитися: вишиванки, намисто, гребінці, кольорове скло...

у мамаєвій слободі також було помічено щонайменше два млини. такий-собі міні-музей-Пирогово
Posted in beauty, cities, communication, feelings, fun, health, holidays, joy, nature, philosophy, photography, poetry, travel, дневник, філософія | Tagged киев, київ, мамаева слобода, мамаєва слобода, kyiv, mamaeva sloboda, украина, україна, фотографии мамаевой слободы, фотографії мамаєвої слободи, ukraine, ukrainian national traditions | Leave a Comment »
I just am.
Posted in дневник | Tagged bad, being bad | Leave a Comment »
с того, кто поведает все, что знает, и отдаст все, что имеет, и сделает все, что может, — с того больше и не спросится
Альфред де Мюссе
почитайте, обязательно почитайте новеллу Альфреда де Мюссе “Мими Пенсон“
Posted in philosophy | Tagged альфред де мюссе, мими пенсон | Leave a Comment »
Хочеться написати пісню, бо співає душа. Хочеться закричати, бо нестримний потік енергії переповнює все єство. Хочеться плакати, бо шість чудових років залишилися позаду.
Коли позавчора на завершення урочистої церемонії конвокації магістрів факультету соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» пані Оксамитна запросила до слова випускників, мені дуже захотілося взяти слово. Я рада, що слово дісталося Вірджинії Дроновій, яка сказала про одне з найважливішого – про не корумпованість Могилянки. НаУКМА надає унікальну для української молодої людини можливість отримати справді безкоштовну вищу освіту. І не ту безкоштовну, яка нічого не варта, а найкращу в Україні.
Я, мабуть, сильніша у писемному слові, бо зараз не можу втриматися від кількох слів подяки. Хоча й тут, де ніхто не прочитає.
Я настільки невимовно вдячна тим добрим людям, які захотіли та змогли відродити Києво-Могилянську академію. Я вдячна тим добрим людям, які створили щось унікальне і абсолютно неповторне – диво могилянського духу.
Створити навчальний заклад – одна справа, але зовсім інша – вдихнути в нього таке життя, яке має Києво-Могилянська академія. Інші славетні університети створювались десятиліттями та століттями йшли до лаврів справжніх осередків знання та науки. Києво-Могилянська академія постала з попелу чи не вмить.
Я вдячна тим добрим людям, які створили це диво, завдяки якому молоді українці перетворюються на освічених, багатогранних особистостей. Я вдячна тим добрим людям, які не вирішили заробляти гроші на своєму унікальному know how.
Я не знаю, як висловити свою вдячність В’ячеславу Степановичу Брюховецькому, який зміг зробити щось, що мені важко навіть думкою охопити, – цілий всесвіт Просвітництва посеред другої української Руїни. Мабуть, мої слова занадто пафосні, але саме такі промови я чула у стінах Могилянки. Саме у цих стінах у мені виховали можливо романтичну, але, я вірю, дуже важливу віру у те, що можна і варто досягти найвищої мети, що можна і варто ставити неможливі завдання, аби мати хоча б найменший шанс їх виконати.
Сьогодні я зрозуміла, досвід навчання у Могилянці – це одна з найкращих речей, яка може статися з людиною. Я зрозуміла, що із задоволенням повернулася б у часі і прожила останні шість років знову, мить за миттю.
Марія Іванова
Posted in celebration | Tagged брюховецький, в’ячеслав степанович, в’ячеслав степанович брюховецький, дякую, києво-могилянська академія, конвокація, конвокація 2009, могила, могилянка, наукма, національний університет києво-могилянська академія, подяка брюховецькому, подяка в’ячеславу степановичу брюховецькому, фснст | Leave a Comment »
watching melrose place. nice come back, yeah. sometimes I even think I belong in late 90ies. it’s pretty hot outside today but not as hot as yesterday so there is some hope that on Sunday I won’t be all fancy, fabulous AND sweaty. I totally forgot what Melrose Place is about but I do remember the guys: Michael (hot teddy bear), Jake (hot blonde trouble), Matt (hot gay humble smile), Billy (hot bod dark locks sexy). and now watching the whole thing in English I do realize that including voice and attitude criterion I’m into Jake)))
but listen to Sandy’s quote, it’s a wise one:
I’ve got way too much respect for myself to play anybody’s second choice. Including yours.
Posted in communication | Tagged melrose place | Leave a Comment »
okay, so eurovision is done with and gone long ago but people are still talking rybak. just watched his and yohanna’s performances at some recent open air concert for a tv show. both looked really great and I don’t feel like I’m sick of those already. I am a bit sick of twilight mania but this rybak fever is alright with me. maybe it’s because I don’t really feel much of it?.. he looks good in this vid:
Posted in music | Tagged alexander rybak, fairytale | 1 Comment »
знаете, что меня добивает больше всего??? ну ладно, про структурированную воду я бы еще поверила, если бы меня не кормили баснями, что “святая”, мать ее, вода имеет самую лучшую структуру. от того, что над этой водой поводил руками поп да поприговаривал чего-то, она структурированней не станет. это банально законы физики.
п.с. вот, еще нашла на википедии: “Структурированная вода – термин, применяемый в различных неакадемических теориях,” – верю, верю. охотно верю, товарищи. “Ссылки на «память воды» в отношении применения водных растворов для лечения заболеваний не имеют научных оснований.”
Posted in health | Tagged вода, структурированная вода | Leave a Comment »
Неправда, что время уходит. Это уходим мы. По неподвижному времени. По его протяжным долинам. Мимо забытых санок посреди сибирской зимы. Роберт Рождественский
Posted in дневник | Tagged Роберт Рождественский | Leave a Comment »
Hold on, till you feel a little stronger
Hold on to me
Hold on, everything’s gonna be alright
Hold On, Jamie Walters
am right now listening to this song. I really have no idea why I am trying to write this. at first I were extatic but no I am reluctant to boast. why I am writing this? the song is very beautiful. I wanted to listen to it since yesterday and I got to listen only now. playing it on repeat. lyrics is beautiful. jamie’s intonations are incredible, I love them. his voice is so very special, so meaningful. not just cries and strong sounds as it’s now popular, he’s singing quiet, hearty strong song. real song. really beautiful. its style is “broken”, you feel how 90ies it is.
in the morning I presented my master thesis and it went absolutely fantastic, I am now Master of Arts in Political Science. it was a real important thing and they said my work was the best and I answered all the questions really well. it was a success and I would have been exquisitely happy if I weren’t so much stressed because of the whole pressure. am relaxing now and it goes quite well)) just half an hour ago I was overwhelmed and now I am on the down edge of the curve… p.s. it was like winning an Oscar, something really special
Jamie Walters keeps singing “hold on, till you feel a little stronger” – this is the exact thing I need right now, just till I feel a little stronger
everything’s gonna be alright…
Posted in communication, feelings | Tagged hold on, jamie walters | Leave a Comment »